Sbornik:Zavěćańje (Тарас Григорович Шевченко)
| ⁘ Zavěćańje ⁘ ukr.: Заповіт | |
|---|---|
| Avtor: | Taras Ševčenko |
| Prěvod: | Maximilian Bobco (8 Oktober 2018)
Andrew Usačov (19 Februar 2020) |
| Doba stvorjenja: | 25 decembr 1845 |
Prěvod: Maximilian Bobco
Kògda umrų, zakopajte
Mene na mogylě,
Tam, prostrånnoj, posrěd stepi
V Ukrajině miloj.
Aby polja, obširne nivy,
Dněpr, stròme[1] utesy
Mogl viděti i slyšati
Kako gremi glåsny.
K’gdy[2] iznese iz Ukrajny
Do sinjego morja
Kròv neprijateljskų… tògdy
I polja, i gory —
Vse ostavjų, i vòzlećų
Do samogo Boga
So molitvojų… doprva
Ja ne znajų Boga.
Zakopajte i vstavajte,
Okovy råzrvite,
I vråžejų zlojų kròvjų
Voljų okropite.
I mene v sěmji velikoj
Sěmji voljnoj, novoj
Da ne zabųdite pomněti
Nezlym, tihym slovòm.
Prěvod: Andrew Usačov
Kògda umrų, zakopajte
Mene na mogylě,
Srěd rodnoj širokoj stepi
V Ukrajině miloj.
Da byh polja vsě široky,
Dněpro i utesy
Mogl viděti i slyšati
Kak reve revųći.
Ponese iz Ukrajiny
Kògda v sinje morje
Vražskų kròv… Tògda ja razòm
I polja, i gory —
Vse ostavjų, polećų ja
Do samogo Boga
Moliti se, a do togo
Ja ne znajų Boga.
Zakopajte i vstavajte,
Vsě okovy rvite,
Vråžskojų lihojų kròvjų
Voljų obryzgnite.
I mene v sěmji velikoj
Sěmji voljnoj, novoj
Ne zabųdite spomněti
Nezlym, tihym slovòm.
Original
Original/Języčna versija (українська)
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.